Перейти до вмісту
Leonidov.DEV

Створення фреймворку: 5 рішень, які тримаються

Архітектура
Створення фреймворку: 5 рішень, які тримаються

Кожен застосунок, який я оцінюю, починається з того самого списку: вхід, скидання пароля, лист, який не має тримати відповідь, нічне вивантаження, адміністратор, якому треба побачити сайт очима клієнта. На сайті WordPress цей список закритий до першого дзвінка. Застосунок оплачує його заново. Створення фреймворку стало моїм способом не виставляти його в рахунок учетверте.

Код: Atomic-Framework, ліцензія GPL-3.0-or-later.

На виході близько 2 МБ ядра з автентифікацією, чергами, планувальником, кешем, командним рядком і менеджером плагінів, 1481 тест у 70+ класах без падінь. Форму результату задали п’ять рішень. Кожне з них я повторив би в іншому проєкті, і в кожного є ціна, яку довелося прийняти.

Рішення 1: взяти малу основу, яка вже не нова

Основа це Fat-Free Framework. Вона живе достатньо довго, щоб нудні частини в ній усталилися, і достатньо мала, щоб розробник прочитав її повністю. ORM прийшов із того самого сімейства, WebSocket працює на Workerman, нижня межа це PHP 8.1.

Альтернативою був повноцінний фреймворк з екосистемою. Його ціна це вага на кожному запиті: близько 30 МБ ядра проти приблизно 2 МБ. На невеликому сервері різниця перетворюється на пам’ять на запит, а вона в кількість одночасних відвідувачів, яку клієнт може собі дозволити. На великому сервері це рядок у рахунку. Безкоштовним не виходить жоден варіант.

Рішення 2: два драйвери черги, бо вирішує хостинг

Redis зі скриптами LUA тримає атомарні операції черги атомарними, коли кілька воркерів забирають завдання одночасно. Драйвер бази з блокуванням рядків робить ту саму роботу на MySQL, повільніше і без окремого сервісу. Проєкт починає на другому й переїжджає на перший, не переписуючи завдання.

Два драйвери з’явилися тому, що питання про Redis належить клієнту й хостеру, а не мені. Малий бізнес не купує Redis заради вітального листа. Магазин із десятьма тисячами замовлень на добу не тримає чергу в таблиці, яку читає на кожній сторінці.

Рішення 3: хуки, які розробник WordPress читає без інструкції

add_action і apply_filters працюють так само, як у WordPress, поруч з ієрархічним диспетчером подій із пріоритетами. Команда, яка більшу частину року живе в темах і плагінах, переходить до застосунку без нової моделі мислення для точки розширення.

Це ж і найдешевший спосіб перевикористати звичку. Правила студії про хуки, пріоритети й пізнє завантаження лишаються чинними, тому розмова на рев’ю не починається з нуля.

Рішення 4: провайдери перелічені, а не знайдені

Завантажуються лише класи, названі в config/providers.php. Плагін приносить свій composer.json і файл маршрутів, а plugin/deps install перевіряє залежності. Ніщо не з’являється тому, що опинилося в теці.

Обмін такий: щоразу рядок у конфігу. Натомість у викладки є фіксований список того, що працює, пропущена залежність падає під час встановлення, а не на першому запиті, і плагін не захоплює застосунок тим, що його скопіювали.

Рішення 5: командний рядок це інтерфейс для людей

45+ команд: init розгортає скелет, health перевіряє оточення, routes друкує зареєстроване, cache/* і queue/* керують станом, migrations/* проганяє міграції з пакетами й відкатом, plugin/* веде плагіни.

Команда передає систему, а не набір скриншотів. Коли о другій ночі треба відновити чергу, команда існує й описана, інакше людина в цей час читає код.

Чого число тестів не каже

1481 тест у 70+ класах без падінь це гарна цифра для звіту й погана підстава довіряти репозиторію. Більше каже 218 пропущених: Redis, Memcached і pcntl недоступні на Windows, тому там вони пропускаються, а не падають. Набір, який червоніє на ноутбуці, вчить розробника ігнорувати червоне. Набір, який пропускає з названою причиною, зберігає сигнал.

Число не вимірює межу. Тут ніщо не створює адмінку, не збирає сторінки й не продає товари. Міграції це файли з мітками часу, тому зміну схеми пишуть руками. Кожна така прогалина це місце, де застосунку потрібен фреймворк із більшою кількістю думок або розробник із ясною головою.

Ліцензія і наступний розробник

GPL-3.0-or-later. Клієнтський сайт живе всередині неї без тертя. Закритому продукту потрібна юридична перевірка до початку роботи, і про це краще сказати на зустрічі, ніж знайти це в договорі.

Фреймворк це ставка на наступну людину, яка відкриє репозиторій. Звідси проста структура, названі шари й командний рядок, і звідси ж стільки самого місця в README про межі, скільки про можливості.

Що я забираю з цього в наступний проєкт

Обирати основу за тим, що прочитає наступний розробник, а не за тим, що просять у вакансіях. Рахувати шари, які запит проходить до вашого коду. Тримати чергу переносною, щоб рішення про хостинг лишилося в клієнта. Писати команду, яка знадобиться вночі, до того як вона знадобилася.

Ті самі три звички видно в решті роботи: хуки властивостей у PHP 8.5 лишаються читабельними, тільки коли правило записане, робота з LLM у PHP починається з межі того, що рахується локально, а прогресивне покращення це та сама розмова про сторінку, яка мусить працювати без скрипта.

Atomic Framework і його скелет лежать на GitHub, а сторінка проєктів показує, що на них зібрано.