Прогресивне покращення викладають як гасло, а застосовують як відкат, який ніхто не перевіряє. На сортованій таблиці ідея стає конкретною: одна розмітка, три шари поведінки і правило про те, що кожному шару дозволено припускати.
Код: Oat-Table, ліцензія MIT.
Шар перший: документ
Спершу розмітка, і не як заготовка. <table> з <thead>, <tbody> і <th scope="col"> уже сортується руками, друкується, знаходиться пошуком по сторінці й читається скрінрідером, який знає, що таке стовпець.
Цей шар і є договір. Усе, що вище, може зникнути, і сторінка зобов’язана лишитися зрозумілою.
Шар другий: стилі
CSS несе візуальний стан: відсортований стовпець, прихований рядок, підсвічування клікабельного заголовка. Ніщо в цьому шарі не може ховати інформацію, яка існує лише при завантаженій таблиці стилів.
Пастка тут це порожній стан. Якщо фільтр приховав усі рядки, людині потрібне речення, і це речення живе в розмітці атрибутом, а не в рядку JavaScript.
Шар третій: поведінка
Скрипт обгортає текст заголовка в <button>, тримає aria-sort, фільтрує рядки за введенням і зберігає стан вибору на елементах, яким він належить: на чекбоксах. Ні паралельної моделі даних, ні перемальовування.
Правило для цього шару: він може додавати і не може бути обов’язковим. Якщо бандл не завантажився, таблиця малюється як перший шар, і це деградована функція, а не зламана сторінка.
Чому порядок важливий
Більшість реалізацій будується навпаки: масив даних, функція рендера, розмітка як результат. Такий порядок робить документ необов’язковим, а щойно документ необов’язковий, доступна версія стає другою реалізацією, на яку ні в кого немає часу.
Збирання від розмітки вниз означає, що доступна версія і є перша, а покращена її використовує.
Три перевірки, які ловлять регрес
Вимкніть JavaScript і завантажте сторінку. Якщо вміст зник, перший шар був заготовкою.
Заблокуйте таблицю стилів. Якщо стан сортування розчинився в двозначності, другий шар ніс сенс, який не мав нести.
Пройдіть Tab по заголовках і чекбоксах. Якщо фокус стає на th або td, третій шар забув кнопку.
Бюджет третього шару
Він задається до того, як написано скрипт: розмір у кілобайтах, час до інтерактивності на середньому телефоні й кількість файлів, які браузер має отримати до першого сортування. Третій шар без бюджету росте, доки не стане продуктом.
Ті самі числа підказують, коли переходити на серверну сторінку або на бібліотеку. Таблиця, якій потрібне сортування десяти тисяч рядків, уже не таблиця, і чесна відповідь тут інша архітектура, а не більший бандл.
Де цей шаблон не працює
Він не працює на даних, яких немає в документі: пошук по десяти тисячах записів, жива стрічка, редактор. Там сервер зобов’язаний віддати сторінку, яка пояснює себе, а взаємодія справді потребує JavaScript.
Він не працює й коли команда вважає «працює без JS» галочкою в чек-листі й перестає перевіряти після першого спринту. Відкат тримається на дисципліні, а не на намірі.
Що я прошу показати в рев’ю
Сторінку із заблокованими скриптами. Відсортований стан так, як його оголошує скрінрідер. Вміст форми після фільтра й вибору всіх рядків.
Три демонстрації, п’ять хвилин, і вони вирішують, прогресивне це покращення чи оздоблення.
І четверте: список файлів, які завантажуються до першого сортування. Якщо їх більше трьох, третій шар уже не покращення, а новий продукт із власним обслуговуванням.
Той самий порядок перевірки я застосовую до тексту: спершу структура, далі оформлення, далі інтерактивна частина, як у розборі десяти кутів контенту й трьох перевірок. Сторінка, яка працює лише на останньому шарі, тендітна так само.
Перевірка проста: вимкніть JavaScript і подивіться, чи сторінка ще відповідає на головне питання.
Що почитати: Oat Table на GitHub і документація Oat UI, ліцензія MIT.